Один з найвідоміших альпіністів ХХ століття, співпідкорювач вершини Евересту у 1953 році. Його ім’я стало символом людської наполегливості, а діяльність у Гімалаях - зразком довготривалої взаємодії з місцевими громадами.
Full name
Едмунд Персівал Гілларі
Birth name/aliases
Edmund Percival Hillary
Birthdate
20 липня 1919 - 11 січня 2008
Place of birth
Окленд, Нова Зеландія - Окленд, Нова Зеландія
Citizenship
Нова Зеландія
Type of occupations/professions
Альпініст, мандрівник, дослідник, дипломат
Education
Оклендська граматична школа; Університет Окленда (не завершив повний курс)
Едмунд Гілларі - новозеландський альпініст, який 29 травня 1953 року разом із Тенцингом Норґеєм здійснив перше підтверджене сходження на Еверест. Він був учасником і керівником низки полярних та гімалайських експедицій, зокрема частини міжнародної трансантарктичної подорожі наприкінці 1950-х. Після активної кар’єри дослідника присвятив себе гуманітарній місії у Гімалаях, підтримуючи будівництво шкіл, лікарень та інфраструктури шерпських громад. Гілларі став національним символом Нової Зеландії та залишається однією з найвпливовіших постатей світової історії альпінізму.
Ранні роки та освіта
Едмунд Гілларі народився у фермерській родині поблизу Окленда. Дитинство минало в умовах економічних труднощів міжвоєнного часу, але з ранніх років він виявляв інтерес до природи й витривалих видів спорту. Навчався в Оклендській граматичній школі, де захопився бігом та гірськими походами. Короткий час відвідував заняття в Університеті Окленда, однак формальної освіти не здобув, віддавши перевагу практичним мандрівкам.
Кар’єра
Початок кар’єри
Перші серйозні сходження Гілларі здійснив у Південних Альпах Нової Зеландії у 1930-х. Після служби в авіації Королівських ВПС НЗ під час Другої світової війни він повернувся до альпінізму, брав участь у національних гірських експедиціях і швидко отримав репутацію технічно сильного й витривалого спортсмена.
Ключові досягнення / прориви
У 1953 році приєднався до британської експедиції Джона Ханта на Еверест. У тандемі з шерпом Тенцингом Норґеєм 29 травня 1953 року досяг вершини, відкривши нову еру високогірного альпінізму. Подальші успіхи включають участь у трансантарктичній експедиції під керівництвом Вівіана Фукса, де Гілларі очолював новозеландську групу, що першою досягла Південного полюса на моторизованих засобах після Амундсена та Скотта.
Останні роки / поточні ролі
У 1970–2000-х Гілларі активно працював у Himalayan Trust, виступав на міжнародних конференціях, був високим комісаром Нової Зеландії в Індії, Непалі та Бангладеш. До останніх років життя зберігав статус публічного діяча.
Дослідницька та гуманітарна діяльність
Гілларі був не лише альпіністом, а й дослідником Антарктики, популяризатором науки й засновником гуманітарної ініціативи Himalayan Trust (1960). Його діяльність сприяла будівництву понад 30 шкіл, медичних пунктів, мостів і систем водопостачання в регіонах проживання шерпів. Його методологія ґрунтувалась на довірі, довгостроковому партнерстві та повазі до місцевих культур.
Основні роботи
Бібліографія
High Adventure (1955), Hodder & Stoughton - мемуари про експедицію на Еверест.
No Latitude for Error (1961) - праця про антарктичні експедиції.
Schoolhouse in the Clouds (1964) - опис перших гуманітарних проектів у Гімалаях.
View from the Summit (1999) - автобіографія.
Фільмографія (вибране)
Рік
Назва
Роль
Примітки
1953
The Conquest of Everest
Учасник
Документальний фільм експедиції
1977
Ocean to Sky
Лідер експедиції
Австралійсько-індійський документальний фільм
Нагороди та визнання
1953 - Рицарське звання KBE - за успіх на Евересті.
1958 - Polar Medal - за дослідження Антарктики.
1985 - Hubbard Medal, National Geographic Society - за видатний вклад у географію.
1995 - Орден Нової Зеландії - найвища національна відзнака.
2003 - Почесний громадянин Непалу.
Стиль, ідеї та вплив
Гілларі уникав героїзації власних досягнень, наголошуючи на колективній природі експедицій. Він пропагував альпінізм як дисципліну довгострокової підготовки, відповідальності та співпраці з місцевими гірськими громадами. Його підхід вплинув на розвиток «етичного альпінізму» та концепції сталого туризму в Гімалаях.
Критика та суперечки
Обговорення стосувалися передусім питання першості на Евересті - хто ступив на вершину першим: Гілларі чи Тенцинг. Обидва альпіністи публічно наголошували, що досягли вершини разом, відкинувши суперечки. Крім того, дискусії точилися довкола наслідків зростання туризму в Гімалаях, хоча безпосередньо Гілларі критикували рідко.
Благодійність / Громадська діяльність
Himalayan Trust під керівництвом Гілларі реалізував десятки освітніх і медичних проектів у Непалі. Він особисто контролював прозорість витрат і багаторазово повертався в Гімалаї для моніторингу ініціатив.
Особисте життя
Гілларі був двічі одружений, мав трьох дітей. Його син Пітер Гілларі також став відомим альпіністом. Інтереси Гілларі включали фотографію, екологію та подорожі у малодосліджені регіони. Трагічна загибель першої дружини та дочки в авіакатастрофі 1975 року суттєво вплинула на його подальшу діяльність.